Щоб дитина заговорила

Дата: 24.02.2023 10:22

Кількість переглядів: 35

Інтенсивний і найсприятливіший період у розвитку мовлення дитини припадає на перші три роки життя. Саме в цей період усі функції центральної нервової системи в процесі природного їх форму­вання найлегше піддаються тренуванню й вихованню. Якщо умови розвитку в цей час несприятливі, то формування мовленнєвої функції настільки спотворюється, що в подальшому не завжди вдається в повному обсязі сформувати повноцінне мовлення.

Об’єктивних передумов для розвитку дитячого мовлення чимало, й усі вони закладаються задовго до появи дитини на світ. Окрім спад­кових чинників слід зважати й на те, як спілкувалися батьки зі сво­їм іще не народженим малюком. Ідеться не про смислове наповнення слів, а про їх емоційно-інтонаційний характер, про побажання, мрії та сподівання, які вкладаються в лагідне словесне звертання до бажаної й очікуваної дитини. Украй важливо також те, якою мовою звертають­ся батьки до свого маляти, адже саме цю мову він засвоїть як рідну.

Будь-які контакти дорослого з дитиною мають супроводжувати­ся мовленням. Ми називаємо їх грою, грою-забавою, позаяк малюк з близькими в грі спілкується чи діє, і на тлі гри відбувається кому­нікативний процес. Час спілкування не обмежується й цілковито за­лежить від готовності дитини, від її бажання й активності.

Важливо забезпечити такі передумови розвитку мовлення дітей:

• необхідно цікавитися віковими особливостями дитини в спеціаліста;
• уможливити періодичне спілкування дитини з однолітками, спону­каючи їх до комунікативної активності;
• забезпечувати дитині спокійний темп життя;
• створювати навколо малюка атмосферу доброзичливості, терпимос­ті, любові й захищеності попри її успіхи чи невдачі в мовленнєвому зростанні;
• уникати суворих запитально-дисциплінарних зауважень «Хто тобі дозволив це брати?!», «Куди поліз?!», «Чому ти не слухаєшся?!»;
• потрібно активізувати загальну моторику малюка, розвивати м’язи пальців рук за допомогою пальчикової гімнастики;
• остерігатись уподібнення своєї мови до спрощено-спотвореного ди­тячого мовлення, намагатись говорити граматично правильно;
• створити й належно утримувати найпершу бібліотеку малюка — нехай його власністю будуть добре ілюстровані великогабаритні книжки.

Щоб дитина заговорила, слід зацікавити її, здивувати. Вона часто звертається до дорослого з різними проханнями, вимогами. Знаючи можливості її активного мовлення, не поспішайте одразу ж виконува­ти бажане для неї, реагуючи лише на крик, плач. Короткими запитан­нями спонукайте малюка озвучити своє прохання. Не поспішайте на допомогу, коли він опиняється перед невідомим, але водночас пильно стежте за його безпечною поведінкою. Дайте йому час самому ознайо­митися з чимось незнаним, «упіймайте» здивовано-запитальний по­гляд і лише тоді назвіть, поясніть «дивину». 

Коли ж у мовленні малюка з’явиться перше слово? Не порівнюйте мовленнєві досягнення дитини та її однолітків, оскільки в кожного свій темп і термін оволодіння мовленням, свої індиві­дуальні особливості. Не впадайте в розпач, якщо інша дитина балакучіша. Річ у тому, що вона таки справді інша. Один малюк ще до року може про­мовляти понад 10 слів, а інший навіть на третьо­му році життя — жодного слова за нормального інтелектуального та психічного розвитку. Краще створюйте для дитини розвивальне середовище, незамінним елементом якого є дорослий — парт­нер у спілкуванні, у спільній діяльності. Переду­сім слід визначити причини тривалого мовчання.

Уважно придивіться до малюка. Йому вже третій рік, і ви весь час були поруч. Що ж саме не дає йому змоги заговорити раніше?

ПРИЧИНИ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ

• Процес розуміння мовлення переважає над активною мовленнєвою діяльністю. Дитина все розуміє. Вона здатна показати рукою, поворотом голови безліч речей, про які її за­питують, правильно виконати вказівки до­рослого. А той очікує від неї появи перших слів, не переймаючись потребою створення ситуацій дій предметами. Коли малюк ак­тивний у різних життєвих проявах, заці­кавлено і з розумінням слухає дорослого, то врешті-решт він заговорить. Це, найімовір­ніше, буде «прорив» мовленнєвої активнос­ті, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.
• Етап оволодіння дитиною словами-назвами залишається незмінним. Дорослі просто на­зивають предмети та об’єкти, які виклика­ють у неї цікавість, і зовсім не пояснюють їхні ознаки та властивості, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання книжок, спільні ігри — епізодичні.
• «Дитячі» слова, спотворені через недостат­ню розвиненість м’язів артикуляційного апарату, з пропущеними звуками, викли­кають захоплення дорослих. Дитина помі­чає їхню радість і не намагається вдоскона­лювати свою звуковимову.
• Розуміючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки миттєво задовольняють її потреби. Тож дитині не потрібно доклада­ти мовних зусиль. Тимчасове перебування з іншими дорослими, які її не розуміють, викликають у дитини роздратування, плак­сивість.

У 3 роки практично завершується анато­мічне дозрівання мовленнєвих ділянок мозку. Дитина оволодіває основними граматичними формами рідної мови, накопичує лексичний за­пас. Тому якщо у 2,5-3 роки вона спілкується за допомогою лепетних слів  «деві» (двері), «ути» (руки), «тина» (машина), потрібно терміново отримати кон­сультацію в логопеда та перевірити фізіологіч­ний слух, щоб не впустити найсприятливіший період у її мовленнєвому розвитку.

« повернутися