Програма соціально-емоційне та етичного навчання

Програма Соціально-емоційне та етичного навчання (СEEН, Learning Social Emotional and Ethical (SEE) Learning) – це інструмент розвитку м’яких навичок або “soft skills”. Як-от, уміння комунікувати, співпереживати собі й іншим, керувати своїми емоціями, працювати в команді, креативно й критично мислити, вести за собою і виважено йти за лідерами тощо. Таке навчання розвиває в учнівства усвідомленість, співпереживання та залученість.

На практиці це – набір вправ, які можна інтегровувати в урок або проводити як окреме заняття.

Один із позитивних результатів у країнах, де програма впроваджується кілька років, – це те, що діти використовують ці навички щодня. Вони навчились регулювати свій рівень стресу.

 (18) ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ ТА ЕТИЧНЕ НАВЧАННЯ І ЧОМУ ВОНО НАМ ПОТРІБНЕ - YouTube

ЯК СЕЕН ВПЛИВАЄ НА РОЗВИТОК М’ЯКИХ НАВИЧОК

За словами Олександра Елькіна,голова Ради ГО “ЕдКемп Україна” , програма сконструйована так, що і дитина, і доросла людина мають пропустити її через себе. Учитель – коли навчається перед викладанням дітям. Адже програму не можна викладати, якщо ти в ній не орієнтуєшся і сам в цьому процесі не зростаєш. Учень – коли безпосередньо навчається за цією програмою.

“Ми пропускаємо інформацію через нашу голову, потім – вмикаємо серце, а потім – починають працювати руки. Усе починається з етапу усвідомленості, розуміння себе і своїх відчуттів, емоцій і ціннісних орієнтирів. Щоби перейти від етапу усвідомленості далі, треба розуміти не тільки себе, а й інших. Але не тільки розуміти, чому вони поводяться так чи інакше, а вміти демонструвати емпатію й переходити на рівень співпереживання.

Це – найвищий рівень емпатії, коли ми намагаємося не тільки присісти поруч із людиною і зрозуміти її на раціональному рівні, а хочемо допомогти людині подолати якісь виклики чи проблеми в житті”, – говорить Олександр Елькін.

Усвідомленість, співпереживання та залученість– три ключові навички, які розвиваються в межах програми.Вони розкриваються на трьох рівнях залученості:особистісному (я), соціальному (я – у класі, родині, з друзями) та системному (я – в країні, системі, на континенті, на планеті). Так, зрештою, ми розуміємо, що взаємозалежні одне від одного.

“В українській освіті ми більше орієнтуємося на тверді навички й на взаємодію з іншими людьми. Ми постійно чуємо: “Того не штовхай”, “З тим не сварися”, “Тому допомагай”. Натомість, мало приділяємо уваги тому, щоби навчити дітей і дорослих спостерігати, що відбувається в них усередині.

Нам кажуть: “Кричати недобре”, “Битися недобре”. Але ми не занурюємося, звідки беруться такі негативні емоції, чому дитина хоче когось ударити, чому вона сердиться”,– каже Олена Масалітіна.

Натомість,вправи за програмою СЕЕН допомагають людям зрозуміти, які емоції виникають і чому, відстеживши фізіологічні відчуття.

Олександр наводить такий приклад: “У нас багато проблем із тим, щоби знати й розрізняти свої самовідчуття в тілі. Наприклад, на ранніх етапах своєї кар’єри мене дуже дратували публічні виступи. Це було для мене стресом, я відчував, як у мене пересихає в горлі, як я не можу вимовити ні слова.

Це – наше тілесне самовідчуття. І ми дуже часто ігноруємо це. А люди, які вміють розпізнавати свої самовідчуття, отримують підказку про те, які емоції вони переживають. Аколи розуміють, що це за емоція, то можуть з нею працювати й думати, що треба зробити, аби покращити свою реакцію”.

Водночас, розуміння своїх емоцій допомагає в спілкуванні з іншими, переконана Олена:

“Коли дитина вміє відстежити в собі ці процеси, тоді вона автоматично з більшим розумінням починає ставитися до інших людей, бо розуміє, що відбувається з іншими людьми, які можуть бути причини. Це – підґрунтя, яке потім допомагає уникнути багатьох конфліктних ситуацій”.

Олександр додає, що всередині цього процесу є стійкі вміння. Серед переліку є речі, які нам точно знайомі. Наприклад, навички комунікації або трансформації конфліктів. Але є й багато нових речей, про які мало йшлося в українській освіті. Наприклад, про співпереживання.

“Фактично, модель програми побудована так, що дає змогу через поступовий рух накопичувати нові гнучкі навички. Ми це робимо не тільки через теорію про те, як вміти спілкуватися. Це відбувається через так звані навчальні досвіди або уроки. Є дуже багато творчого самовираження, проєктних форм роботи та інших речей, які підштовхують, аби отримати втілене розуміння. Це – не теоретична програма, вона має наукове підґрунтя. І вона – насамперед про ваші відкриття, які ви отримуєте під час цих навчальних досвідів”, – резюмує Олександр.

Як відбуваються уроки?

СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ ТА ЕТИЧНЕ НАВЧАННЯ: НАВЧАННЯ, ЩО ДОПОМАГАЄ ПОЧУВАТИСЯ ВПЕВНЕНО ТА ЩАСЛИВО (youtube.com)