Інтелект їде у бричці мови
Мовні проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. У третини обстежених дітей виявляють ті чи інші мовленнєві вади. Більшість із них складають хлопчики. За народження хлопчиків теж частіше спостерігаються ускладнення, ніж за народження дівчаток, їх більше й серед глухих дітей. Вад зору також більше серед хлопчиків.
Як вважає доктор біологічних наук професор Геодакян, природа більше береже жіночу стать, ніж чоловічу. Бо від жінок залежить, наскільки збережеться на землі популяція людини.
Коли йдеться про дитину з вадами мовлення, нерідко доводиться чути від дорослих: «Нічого страшного, вибалакається!» Такі помилки судження можуть занадто дорого коштувати дитині. Адже деякі мовленнєві порушення позначаються на інтелекті дитини. Затримка в розвитку мовлення спричиняє затримку розумового розвитку дитини, обмежує загальний розвиток. Пізніше мовні вади стають причиною поганої успішності у школі. А внаслідок цього – занижена самооцінка, закомплексованість, роздратованість, небажання говорити.
Хочу нагадати читачам ще про один надзвичайно важливий момент стосовно формування мовлення. Та частина мозку, що відповідає за розвиток мови, водночас відповідає за розвиток мислення. Тобто мова і мислення взаємно доповнюють одне одного.
Відомий англійський невролог Джексон зазначив: «Інтелект їде у бричці мови». Якщо час втрачено, мова нерозвинена, то чого ж очікувати від інтелекту дитини? Він також не розвиватиметься, бо його гальмує погана мова або взагалі її відсутність.
Як допомогти дитині в таких випадках? З раннього віку батьки можуть перевірити зайвий раз, як дитина чує, як розуміє їхню мову, чи слухає їх, коли вони розповідають їй про щось, чи навпаки – відвертається, і їм здається, що це їй нецікаво. Також не буде зайвим, навіть якщо у батьків немає тривоги стосовно мови, перевірити, як працюють пальчики в дитини. Японці, наприклад, взагалі, починаючи з півроку життя дитини, активно розвивають рухи пальчиків обох рук з метою підвищення її інтелекту. Чому так? Відомо, що м’язи всього тіла мають своє «представництво» у корі мозку. А «представництво» м’язів рук має особливо велику площу. Тому, розвиваючи рухи пальчиків, можна впливати на розвиток мозку дитини. Хочу додати те, що мовлення в цілому набуде розвитку тоді, коли розвиватимуться знання дитини про навколишній світ, а також уява. Адже слово народжується в образах, почуттях, дитячій уяві. Тому в роботі дітей потрібно включати вправи на те, що чую, чого торкаюся. Тобто задіяти всі аналізатори: зоровий, тактильний, слуховий, а також відчуття запаху та смаку (наприклад, дати дитині торкнутися чогось м’якого або твердого, теплого або холодного тощо і назвати його).
Сподіваюся на те, що батьки першими помітять, що відбувається з мовою дитини, і спрямують розвиток мови в русло корекції.
Основною ж поширеною мовною вадою учнів-шестирічок є порушення звуковимови за нормального слуху і збереженої інервації мовного апарату.
Корекційна робота з подолання такої вади, на перший погляд, здається легкою і цікавою, а для логопеда та учня – це тяжка праця і допомогти дитині в цьому випадку найкраще зможуть батьки. Логопед націлює, пояснює, навчає, корегує, а вдома разом з мамою чи татом дитина опрацьовує та закріплює ту чи іншу вправу. Доцільно заняття з постановки того чи іншого звука проводити у присутності батьків, дотримуючись таких правил:
- кожну вправу виконувати перед дзеркалом;
- рухи виконувати не поспішаючи, ритмічно і чітко;
- часто порівнювати зразок (дію дорослого) з робочим варіантом (дією дитини);
- плавно переключатися з однієї артикуляційної вправи на іншу;
- заняття мають бути нетривалі (10-15 хв.);
- артикуляційні вправи не повинні набридати дитині;
- варто стежити, щоб дитина не втомлювалася, не слід перевантажувати її.
Зазначимо, що кожна дитина мовну ваду долає по-різному. Правильна координація мовних органів дається важко. Багатьом дітям потрібне тривале тренування, для того щоб вони змогли відтворити необхідний мовний рух. Інколи це зумовлюється анатомічними дефектами губ, зубів, твердого і м’якого піднебінь або частою малорухливістю язика, інколи за наявності короткої під’язикової вуздечки.
Кожна дитина може «говорити або мовчати по-своєму». І причиною цього стану, з позиції логопеда, є та чи будь-яка інша мовна вада. Допомогти подолати її, знайти правильний підхід до дитини, допомогти їй повірити в себе – обов’язок кожного з нас.
