Психолого-педагогічна реабілітація дітей з особливими потребами
Українська система навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку перебуває на тому етапі еволюції, яка визначається як перехідний від визнання рівних прав до надання рівних можливостей, від інституалізації до інтеграції. Через низьку соціальну захищеність громадян України, низький рівень якості життя, складну екологічну ситуацію, низький рівень медичного обслуговування у нашій країні стрімко зростає кількість дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Це діти з вадами інтелектуального розвитку (ЗПР, легка розумова відсталість, помірна -Ф 71, важка – Ф72, глибока – Ф73, синдром Дауна. Психічні розлади, захворювання (шизофренія, страхи). Органічні психічні розлади (аутизм). Діти з порушенням слуху, зору, тяжкими вадами мовлення, з порушеннями опорно-рухового апарату (ДЦП).
Останнім часом в Україні активізувалася робота, спрямована на адаптацію дітей з інвалідністю у суспільстві. Найважливішим аспектом цієї адаптації є забезпечення умов для отримання дітьми освіти і фахової підготовки відповідно до їх можливостей
У процесі гуманізації та підвищення якісного рівня функціонування освітнього простору країни актуальними стають питання, пов’язані з особливостями форм і змісту навчання дітей з вадами психофізичного розвитку в закладах освіти. Однією з таких форм навчання є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма навчання, яка забезпечує право кожної дитини навчатися в закладі загальної середньої освіти за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
Супровід дітей з особливими потребами вимагає створення спеціальних умов усередині закладів освіти. Важливими завданнями педагогів, спеціалістів психологічної служби закладів освіти є створення особливого емоційно-когнітивного (пізнавального) настановлення щодо дітей з особливими потребами: перевага має віддаватися не жалю, а турботі, емпатійній, чуйній, тактовній взаємодії з ними, ставленню до таких дітей як до рівноправних членів колективу.
Основні принципи психолого-педагогічної реабілітації дітей з психічними розладами
Психолого-педагогічна допомога дітям з проблемами в розвитку – важлива ланка в системі їх реабілітації. Ця складна багаторівнева система охоплює не тільки корекційну і консультаційну роботу, а й психолого-педагогічний супровід, психолого-педагогічну підтримку, психологічну прогностику, що спрямовані на боротьбу як за дитину, так і за її сім’ю вцілому та її соціальне оточення.
До основних методів психолого-педагогічної підтримки відносять психолого-педагогічну просвіту, психотерапевтичне консультування, психолого-педагогічну діагностику, психологічний тренінг та інші індивідуальні та групові методи роботи.
Отже, корекційний процес – це мистецтво психолого-педагогічної підтримки.
На початковому етапі планування корекційної роботи необхідно враховувати індивідуальні особливості, структуру особистості, патологічні зміни у хворої дитини.
Будуючи корекційну роботу, звертати увагу на такі чинники:
- Включення в навчальні й педагогічні загальні заняття відбувається поволі, пристосування дітей до того чи іншого виду діяльності вимагає тривалого часу.
- Навчальні заняття проводяться у двох напрямках. З одного боку, вони здійснюються як форма для одержання знань, з іншого, сам навчальний процес й навчальні форми спрямовують, розвивають, коригують процеси мислення, уваги, направляють поведінку.
- Робота з виправлення порушень індивідуалізована для кожної дитини та кожної групи захворювання.
Для адаптації та корекції дітей з ускладненими психопатологічними варіантами розвитку необхідно педагогам при побудові корекційної роботи враховувати:
- чітке, неухильне дотримання режиму дня. При порушенні режиму дитиною необхідно їй пояснити хибність її поведінки, а не карати її;
- вибрати дитині корисну та цікаву справу, пам’ятаючи, що дитина втомлюється більше від неробства, ніж від роботи;
- залучати дитину до цікавих шкільних заходів;
- якщо дитина має схильність до ламання речей, необхідно разом із нею лагодити поламані речі, іграшки, привчати її лагодити іграшки, предмети своїми руками на уроках праці;
- додержувати порядок та чистоту в оточенні дитини;
- необхідно підібрати дитині надійного старшого друга;
- на позакласних заходах широко застосовувати настільні ігри, у які можна залучати проблемних дітей;
- для покращання психологічного стану дитини, для її адаптації в новому колективі необхідно проводити рольові ігри;
- незважаючи на психічні та фізичні вади, всіх дітей необхідно залучати до фізичних вправ та фізкультурних змагань.
Основні вимоги до корекційної роботи
Уся система корекційної роботи має бути підпорядкована основній вимозі корекції – послабленню дефектів розвитку дитини з обмеженими психофізичними можливостями. В основу корекційної роботи вчителі намагаються покласти ідею розвитку збережених функцій, включаючи заходи медичного, фізичного, психологічного та соціального впливу на особистість учня. Корекційну допомогу слід надавати відповідно до характеру порушення.
Основними завданнями у процесі проведення корекційної роботи є:
- допомогти дитині пізнати себе, навчити її бачити світ таким, яким його бачать інші, дати освіту, яка б відповідала її пізнавальним можливостям, адаптувати учня до соціального оточення;
- обрати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень.
Корекція недоліків психічного й фізичного розвитку розумово відсталих школярів – це виправлення чи послаблення цих недоліків та сприяння якомога більшому наближенню розвитку дітей із особливими потребами до рівня розвитку нормальних школярів . При цьому велике значення має ранній початок корекційного навчання та виховання дітей.
Створення спеціальних умов навчання аномальних дітей порівняно з масовою школою обов’язково передбачає певну своєрідність змісту, зміну темпів та строків, перебудування методів навчання та виховання відповідно до структури основного дефекту, іншу специфічну організацію трудової підготовки, позакласної роботи, а також лікувально-профілактичну роботу.
Основний дефект розумово відсталих учнів полягає в порушенні складних форм пізнавальної діяльності, особливо мислення. Інертність мислення пов’язана з інертністю нервових процесів у корі головного мозку як однієї з головних ознак порушення розумового розвитку.
Ось чому загальна корекційна робота з усіма учнями полягає у виправленні дефектів мислення, підвищенні інтелектуального рівня школярів, що дає змогу набувати нові знання і навички на більш високому рівні.
Система навчальних занять з учнями молодших класів має організовуватися на поєднанні наочного образу, слова та практичних дій, а також сприяти розвитку сприймання та сенсорних можливостей наочно-образного мислення, довільної уваги та пам’яті. Звичайно, паралельно має проводитися корекція мовного розвитку.
Основною метою початкового етапу корекційної роботи повинно бути формування адекватного сприймання форми предмета, здатності дитини до здорового оцінювання пропорцій, сприйняття музичного ритму.
Необхідно включити в продуктивну діяльність моделювання якостей об’єкта в іншому матеріалі. Це – малювання ( декоративне, натурне, тематичне тощо), робота з пластиліном, аплікації, робота з конструктором.
Одним із прийомів є порівняння предметів, що вивчаються. Для дітей важко порівнювати предмети за ознаками їх схожості.. Ось чому застосовується такий прийом, як уведення третього об’єкта з різко відмінними ознаками, які наштовхують учнів на виділення схожих ознак перших двох. Наступним етапом розвитку мислення, мови є організація розумової діяльності учнів з обмеженим опертям на наочність. Наприклад, на уроках математики – розв’язування задач. Трудове навчання як навчальний предмет включає вивчення якостей матеріалів, які легко піддаються ручній обробці. Слід зазначити, що рівень самостійності в роботі в більшості дітей дуже низький. Тому необхідно навчити дітей уміння аналізувати зразок виробу:
- опис зразка за запитаннями вчителя, що фіксують увагу дітей на основних особливостях об’єкта;
- індивідуальна робота вчителя з дітьми в процесі виконання роботи;
- аналіз виробів учнів самими учнями за зразком.
Така робота допомагає дітям учитись орієнтуватися в трудовому завданні нескладного характеру.
Підвищити рівень розумового розвитку дитини, зокрема її свідомості, допомагає робота з розширення сфери поза ситуативно-пізнавального спілкування дитини, створення проблемних навчальних ситуацій, використання спеціальних дидактичних ігор-загадок, стимулювання самостійної активності дитини.
Так, значну роль у розвитку сюжетно-рольових ігор мають ігри-драматизації (ігри в сім’ю, ляльковий театр). Цінність гри в тому, що вона допомагає дитині створити своє „Я”, почуття особистої цінності.
У старших класах у процесі спеціально-організованої пізнавальної діяльності словесно-логічне мислення набуває більш складного абстрактного характеру. Досягти певних позитивних успіхів у навчанні можливо тоді, коли у виконанні завдань, вправ учні оперують умінням порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, умінням установлювати причину і наслідок.
До школи щороку приходять діти, які страждають на дислексію та дизграфію. Ці діти потребують особливої уваги. Щоб правильно будувати з ними індивідуальну роботу, необхідно з’ясувати першопричину порушення, яке заважає дитині планомірно опанувати програму. Адже на дислексію і дизграфію страждають окремі діти з нормальним інтелектом.
Слід також зазначити, що неправильне, педагогічно-непрофесійне ставлення до таких дітей – основа для розвитку в них неврозів. Коли такі учні приходять у школу, необхідно, перш за все, перевірити іхні сенсомоторні реакції. Адже деякі, навіть мінімальні, порушення сенсомоторних ділянок є перешкодою для правильної орієнтації в просторі й часі. А читання та письмо є складними видами діяльності, які вимагають точної орієнтації в просторі й часі. При порушенні сенсорних ділянок – оптичної та акустичної, у дитини виникають труднощі на письмі та в читанні. Щоб читати, дитина повинна відтворювати літерні знаки, згруповані в часі і просторі, у певній послідовності, утворювати слова з окремих складів. Окрім того, для того, щоб дитина своєчасно правильно і швидко навчилася читати і писати, вона має правильно говорити. У письмове мовлення, тобто в читання і письмо, переноситься усне мовлення. Як правило, недоліки усного мовлення впливають на оволодіння читанням та письмом. Під час спеціального навчання (робота з логопедом) необхідно докласти зусиль, перш за все, для виправлення помилок в усному мовленні з тим, щоб допомогти дитині оволодіти письмовою мовою.
Ученими також доведено, що важливе значення для розвитку мови має стан моторики. Тобто координація рухів, починаючи від координації рухів очей, що особливо важливо для читання, і, закінчуючи координацією рухів пальців руки, що має значення для письма.
Несприятливі умови в сім’ї, важке пристосування дитини до шкільних умов може викликати розвиток дитячого психозу і стати серйозною причиною виникнення труднощів у засвоєнні усного мовлення та письма.
Під час побудови корекційної роботи слід пам’ятати про темп розумового розвитку. В однієї дитини темпи розвитку можуть бути більш швидкими, і вона раніше досягає розумової зрілості, проте рівень її нижчий, ніж у дитини з повільнішими темпами розвитку, яка, хоч і пізніше, згодом досягає більш високої розумової зрілості.
Слід створювати ситуації, що пробуджують в учня пізнавальні інтереси, широко залучати до виховання різноманітні та спеціально організовані предметно-практичні дії з їх мовним оформленням.
Комплексний характер корекційної роботи передбачає:
- спільну роботу з усіма педагогами, які працюють з дитиною;
- контакт із батьками дитини;
- правильне, педагогічно виважене ставлення до хворої дитини, зокрема усунення шкідливих для дитини впливів;
- консультування сім’ї;
- психологічну освіту батьків за допомогою лекцій та інших заходів;
- вчасне надання логопедичгої допомоги;
- своєчасне забезпечення дитини кваліфікованою медико-психологічною допомогою, спрямованою на виправлення недоліків розвитку;
- методику виховання позитивних моральних якостей громадської активності, свідомої дисципліни; вивільнення творчого потенціалу, притаманного кожній дитині. Необхідно працювати в напрямку оздоровлення мікросоціального середовища, у якому росте дитина, з метою забезпечення подальшого її розвитку як цілісної особистості;
- організацію спеціального, зорієнтованого на певне відхилення у розвитку дитини, навчання.
Ефективність роботи педагога багато в чому залежить від його впевненості в оптимістичній перспективі корекційно-виховного впливу. Педагог, який не вірить у можливості дитини і бачить її через призму вад, не зможе виявити позитивних змін у розвитку дитини, а значить – не досягне позитивних результатів. Оптимізм корекційного педагога має бути непохитним, оскільки завдяки цьому він передасть свою впевненість і батькам, і самій дитині, що, безумовно, сприятиме ефективності корекційно-виховних впливів і, як наслідок, розвитку особистості.
Здатність розвиватися властива кожній дитині, навіть тій, чия нервова система зазнала серйозних ушкоджень. Потрібні лише бажання і вміння адекватно допомагати. І якщо постійно втілювати в життя незаперечну істину, яка говорить про те, що не можна зробити дитині більшого добра, ніж навчити її в усіх життєвих ситуаціях не бути безпорадною, вміти жити серед людей і задовольняти свої потреби – наша місія педагога буде виконана.
