Всесвітній День мрії!
Не забувайте мріяти щодня.
Не забувайте усміхатись горю.
Усміхнені вуста - це та броня,
яку не зломить навіть ваша доля
Ліна Костенко
І як ми мріяли колись без мрії?
Точніше, без слова «мрія», яке з’явилось у нашому обігу лише в 19 столітті.
Його називають творінням українського письменника й драматурга Михайла Старицького, який нібито утворив це ніжне від слова «мріти» («неясно виднітися», «бовваніти») і вперше виніс у площину публічності в 1883 році.
Насправді ж це слово, кажуть дослідники, до нього вже вживали Олександр Кониський, Іван Нечуй-Левицький, інші. Його також використовували на шпальтах українських видань 19 століття.
Слово сподобалося й прижилося ще й із легкою руки Лесі Українки та її матері - Олени Пчілки, які активно використовували його у своїй творчості.
Разом зі словом чітко визначилася й наша українська мрія - позбутися нарешті російського поневолення.
І аж досьогодні кожен українець має таку мрію. І ця мрія нас, таких різних, об’єднує й надихає. Подолати ворога. Визволити рідну землю. Побачити, як колосяться родючі поля на рідній мирній землі.
Учні 3-4 класів зобразили свої мрії на подвір'ї закладу і чітко помітно, що мрія у наших дітей спільна - мирна Україна!.
Тож мріймо, друзі!
