Коли дитині, яка не розмовляє, не потрібен логопед
Якщо бути точним: логопед потрібен, але часто не в першу чергу.
Уявіть, що спочатку ви навчаєтесь їздити на велосипеді, а лише потім - ходити. Не клеїться, правда?
Будь-які навички, вміння і результати від них ми здобуваємо, дотримуючись певної послідовності. Спочатку ви вчитесь керувати власним тілом, потім вчите своє тіло керувати велосипедом.
У логопедії все працює за таким самим алгоритмом.
І незважаючи на те, що батьки приходять з немовленнєвою дитиною на консультацію до логопеда з єдиним запитом: ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ЗАГОВОРИТИ, місія логопеда, який проводить первинну діагностику та консультацію, полягає в тому, щоб пояснити:
-
ЧОМУ важливо звертати увагу не лише на мовлення;
-
ЧОМУ часто перший фахівець, який працюватиме з дитиною – НЕ ЛОГОПЕД (а, наприклад, дефектолог, терапевт з сенсорної інтеграції, АВА (поведінковий) терапевт, спеціальний (корекційний) психолог, практичний психолог, нейропсихолог). Або ж логопед, який має додаткову спеціалізацію*. Тобто тривалий час підвищував свою кваліфікацію в області, наприклад, нейропсихології, або сенсорної інтеграції.
ЩО, ОКРІМ МОВЛЕННЄВОЇ ФУНКЦІЇ, НЕОБХІДНО ПРОДІАГНОСТУВАТИ У ДИТИНИ, ЯКА НЕ РОЗМОВЛЯЄ:
-
Сенсорні системи (зір, слух, нюх, смак, дотик, вестибулярний апарат - відповідає за орієнтацію людини в просторі і підтримку рівноваги тіла, пропріорецепція - м’язове відчуття положення частин власного тіла в просторі, образ Я).
-
Не забуваємо, що язик – це також частина тіла, якою дитина повинна навчитись керувати, щоб розмовляти чітко та правильно!
-
Сенсо-моторний розвиток (рівновага, просторове орієнтування тіла, моторне планування, відчуття схеми тіла, вироблення рефлексів, сприйняття сенсорної інформації, що надходить із зовнішнього середовища).
-
Мотивація до спілкування та психо-емоційна готовність дитини до взаємодії та спілкування з оточуючими (формується на основі сформаваних уваги, сприймання, пам'яті, мислення, волі, самоконтролю, адаптивної поведінки).
-
Якщо дитина досягає своєї мети через істерики, жести або самостійно бере бажані для неї предмети - мовленнєва функція не є для неї потрібною. Також без мотивації до словесного спілкування та усвідомлення його значення дитина може навчитися говорити просто шаблонні слова і фрази з побуту ( "не буду", "пити", "гуляти" тощо) або фрази з мультфільмів.
-
Перцептивно-моторний розвиток (пробачте мене, батьки, за це незрозуміле слово. Розшифровую. Перцепція - чуттєве сприйняття зовнішніх предметів людиною). Тут об’єднуються слухо-мовленнєві навички (ось де можна вже говорити про мовлення і ЗАНЯТТЯ З ЛОГОПЕДОМ), увага, візуально-просторове сприймання, координація «око-рука», зорово-руховий контроль, контроль за положенням тіла в просторі.
-
Тобто спочатку – «око-рука», а лише потім – язик! Врахуйте, що керує рукою дитина за участі зору, а язиком - без участі зорового контролю. А тому це – набагато складніші для дитини рухи!
І лише після формування всіх згаданих рівнів (сенсорного, сенсо-моторного, перцептивно-моторного) ми можемо говорити про можливість успішного навчання в школі, можливість бути в соціумі і ефективно взаємодіяти у ньому.
