Відносини, засновані на довірі
Люди здебільшого не довіряють одне одному без причини. Дорослі навряд чи ділитимуться своїми секретами з малознайомими людьми або розповідатимуть сусідам про те, де вони зберігають гроші. У взаєминах між батьками й дітьми ситуація рівно така сама: довіра не народжується з нічого.
Вчитися довіряти дитині та робити так, щоби вона довіряла батькам — це довгий шлях, але він точно позитивно відобразиться на родинних відносинах та на майбутньому житті дитини. То що робити, щоби створити відносини, засновані на довірі?
- Бути чесними. Чесні батьки щиро говорять про свої почуття. Якщо тато або мама зляться, то вони мають про це сказати і пояснити чому. Як дитина навчиться бути чесною, коли її батьки самі не щирі?
- Приймати дитину такою, яка вона є. Щоби дитина навчилася довіряти батькам, їм варто зрозуміти, що немає хороших або поганих переживань. Дитина повинна знати, що всі її емоції важливі, мати змогу поділитися ними з батьками і не боятися, що її перестануть любити, якщо їй сумно чи боляче. Дитина точно відчуватиме, чи її люблять навіть у брудному одязі та з піском у голові, а в підлітковому віці — з розбитим серцем та поганими оцінками.
- Будувати чіткі кордони. Зрозумілі для дитини межі допоможуть їй проявляти власну свободу та знімуть велику частину тривоги батьків. Маленька дитина має знати, з яких полиць їй можна брати речі, а з яких ні, а підліток — о котрій варто повертатися додому і чому. Ці межі мають бути конкретними та однозначними. Не може бути такого, що сьогодні щось дозволяють, а завтра за це карають.
- Спілкуватися з дитиною. Батьки часом дивуються, що дитина не розповідає про те, що відбувалося з нею в садочку або школі, а на питання «Як минув день?» відповідає просто «Нормально». У цьому випадку батькам варто звернути увагу на себе. Подумайте, чи ваші діти знають, чим ви займаєтеся та як проходять ваші дні? Якщо ні, то потрібно почати з себе і щодня розповідати про свій день, бо тільки так діти навчаться робити те саме. Дитина вчиться користуватися ложкою, бо бачить, як це роблять її батьки. Спілкуватися вона вчиться так само.
- Всерйоз сприймати переживання дитини. Наприклад, у дитини відібрали іграшку, і вона приходить у сльозах до батьків. Вони не реагують на це, бо проблема їм здається несправжньою. Так, у 35 років — це не проблема, але в 5 — справжня катастрофа. До переживань дитини потрібно ставитися серйозно, а не знецінювати їх, та, за потреби, допомогти знайти вихід із ситуації.
Розвивати щирі взаємини, засновані на довірі, варто із самого народження дитини. Справжнє прийняття дитини та спілкування з нею допоможуть розвинути відкриті й чесні відносини в сім’ї. Довіра між батьками і дитиною — одна з найважливіших складових становлення здорової особистості.
